Коли в Європі говорять про якість освіти, то, в першу чергу, мають на увазі її дієвість – здатність використовувати набуті знання і вміння на практиці. Українські випускники знають багато, але навички практичного застосування знань сформовані недостатньо. За європейським стандартом, дипломований фахівець одразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки, гарантією чого є диплом і авторитет вищого навчального закладу. І введення, наприклад, двох циклів навчання для української освіти не може бути самодостатньою метою, бо не може вирішити цю проблему. На практиці ми стикаємося з недооцінкою освітнього рівня «бакалавр» – як з боку студентів, так і з боку роботодавців. Для України він поки що виглядає чимось екзотичним, а на співбесідах з роботодавцями сприймається як незакінчена вища освіта.

Внаслідок невідповідності української освіти запитам ринку велика кількість випускників змушені працювати не за фахом. Зокрема, не за спеціальністю працює близько 70% осіб з вищою освітою в галузі фізичних, математичних і технічних наук. Підсумовуючи сказане, робимо висновок: виконання формальних умов Болонського процесу не може розв’язати для України усіх освітніх проблем, але має стати передумовою для перетворень у більш широкому, загальному процесі європейської інтеграції.{jcomments on}

Скачать в формате MS Word.	27 Kb
Скачать в формате mp3.	1756 Kb