Якщо медицина не здатна лікувати – потрібно „лікувати” саму медицину. Хто хоч раз побував у пересічній українській лікарні – той на власному сумному досвіді переконався і в ефективності такого лікування, і у рівні забезпеченості вітчизняних медичних закладів усім необхідним. Зрозуміло, що вторинна медична допомога (а саме так класифікується спеціалізована лікувально-профілактична допомога у стаціонарних закладах) потребує серйозного реформування.

Загалом у Європі всі лікарні мають статус автономних організацій – таких, що мають право самостійно приймати фінансові та господарські рішення. В Україні ж майже усі лікарні мають статус бюджетних установ, фінансуються за статтею кошторису, який є негнучким, і для того, щоб прийняти найменше фінансове рішення, лікарня має отримати дозвіл відповідної сесії місцевої ради. Надмірна бюрократизація робить прийняття ефективних управлінських рішень у державних та муніципальних медичних закладах майже неможливим.

Проект Європейського Союзу «Сприяння реформі вторинної медичної допомоги в Україні», який триватиме до кінця 2009 року і має бюджет 4 млн. євро, має допомогти нашим управлінцям у галузі медицини вибрати найкращу модель реформування районних та міських лікарень загального профілю. «Пілотний» проект у Житомирській, Полтавській та Харківській областях вже дав непогані результати. Так, деякі лікарні з бюджетних установ реорганізувалися у комунальні некомерційні підприємства. Це «розв’язало руки» головним лікарям для нормального керівництва коштами. Таке підприємство більш самостійне, гнучке, воно може перерозподіляти потоки коштів, не чекаючи щоразу дозволу сесії місцевої ради. Водночас, залишаючись некомерційними структурами, такі лікарні не витрушуть гроші із пацієнтів.{jcomments on}

Скачать в формате MS Word.	44 Kb
Скачать в формате mp3.	1908 Kb