Захист жертв домашнього насильства.

„Б’є – значить любить” – таким патріархальним гаслом виправдовували насильство в сім’ї наші бабусі... Проте часи змінилися, і сьогодні насильство проти жінок і дітей в родині вже не вважається приватною справою. Як і будь-яке порушення прав людини та основних свобод, насильство в сім’ї є злочином і підлягає покаранню.

У 2001 році Верховна Рада України ухвалила Закони «Про попередження насильства в сім’ї» та відповідні зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення. Практично в усіх регіонах України почали функціонувати спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, зокрема кризові центри, центри соціально-психологічної допомоги, спрямовані на надання комплексної психологічної, юридичної, інформаційно-консультативної, соціально-медичної та іншої допомоги, а також, у разі потреби, надають тимчасовий притулок (до 3 місяців), зокрема, жінкам і дітям, які потерпіли від насильства в сім’ї або опинилися в кризовій ситуації.

Разом з тим, механізм правового та соціального захисту потерпілих від насильства залишається недосконалим: не вистачає відповідних закладів для надання допомоги потерпілим та спеціально підготовлених фахівців у сфері запобігання насильству, неефективною є система раннього виявлення випадків насильства в родині. Недостатньо ефективною також є система санкцій, що застосовується щодо осіб, які вчиняють насильство в сім’ї.

Тим часом у Європейському Союзі проходить велика соціальна кампанія стосовно протидії насильству в сім’ї. Свій досвід у боротьбі з цим явищем ЄС виклав Україні у формі Офіційних рекомендацій щодо попередження насильства в сім’ї. Зокрема, підкреслено необхідність змін до законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність за подібні правопорушення, безпосередній захист потерпілих та притягнення до відповідальності кривдників, створення кризових центрів та різноманітних державних програм у цій сфері.{jcomments on}

Скачать в формате MS Word.	49 Kb
Скачать в формате mp3.	1985 Kb