Фінансування медицини.
Найдорожче, що є у людини – це здоров’я. Чому ж тоді охорона здоров’я у нас нічого не коштує?.. Звичайно, це жарт: за безкоштовну (для громадян) медицину платить з бюджету держава. І платить досить „ощадливо” – від 3,2 до 3,6 відсотка внутрішнього валового продукту. А мала б платити щонайменше 5%, стверджує міністр охорони здоров’я. Втім, про недостатнє фінансування та необхідність реформування вітчизняної медицини не знає лише той, хто її послугами ніколи не користувався. А як побудовано фінансування охорони здоров’я в економічно розвинутих країнах?
Питання, хто, за що і скільки має платити, у національних системах охорони здоров’я вирішується по-різному. Однак провідна роль найчастіше належить державі – в країнах з розвиненою економікою частка державного фінансування в середньому становить 72% усіх витрат. У США, щоправда, цей показник обмежився 45%, а в Данії сягнув 90%.У Великобританії, Швеції та Канаді, приміром, основні кошти на медицину надходять у державну скарбницю у вигляді податків. У Німеччині, Франції та Нідерландах і працедавці, і наймані робітники роблять обов’язкові цільові відрахування у фонд соціального страхування. А в США дуже поширене «добровільне» страхування, завдяки якому можна отримати значні податкові послаблення. Не менш стабільним і важливим джерелом фінансування є й особисті кошти пацієнтів – за їх рахунок покривається від 10 до 20% вартості всіх медичних послуг. Однак, незалежно від моделі фінансування, щороку в розвинених країнах витрати на охорону здоров’я в перерахунку на душу населення зростають в середньому на 4%, а у відношенні до обсягу ВВП сягають 10%.{jcomments on}
 Скачать в формате MS Word. | 50 Kb |
 Скачать в формате mp3. | 1746 Kb |
| < Попередня | Наступна > |
|---|
