Захист прав національних меншини.

Однією з нагальних проблем сучасного світу став захист прав національних меншин. Етнічна та расова напруженість, що існували роками, виявляються сьогодні у вигляді актів насильства або, навіть у формі збройних конфліктів. Відтак, Генеральна Асамблея ООН у 1992 році ухвалила Декларацію про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, яка покладає на держави обов'язок захищати на їх територіях існування та самобутність національних чи етнічних, культурних, релігійних і мовних меншин та створювати умови для розвитку такої самобутності. З часів заснування Європейського Союзу, його визначальними принципами були і є демократія та права людини. Згідно Копенгагенської декларації, щоб бути прийнятими до ЄС, країни-кандидати обов’язково мають продемонструвати, що вони забезпечують захист прав меншин. У 1994 році Комітет міністрів Ради Європи прийняв Рамкову конвенцію про захист національних меншин, яку згодом ратифікували 35 країн - членів Ради Європи, серед яких і Україна.

Захист прав етнонаціональних меншин в Україні забезпечує як Основний закон – Конституція, так і участь у міжнародних угодах. Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загально­визнаних прав людини. Дискримінація за національною ознакою забороняється і карається законом.

Отже, Україна обрала шлях суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави – шлях до демократичної Європи, в якій забезпечується самобутність всіх національних та етнічних груп.{jcomments on}

Скачать в формате MS Word.	58 Kb
Скачать в формате mp3.	2019 Kb