Фінансування культури.

Коли „фінанси співають романси” – це, на жаль, типова ситуація для фінансування вітчизняної культури. А тим більше – в часи економічних негараздів. Водночас, світовий досвід показує, що за умов ринкової економіки сфера культури не може і не повинна розраховувати лише на державне фінансування. У країнах Європейського Союзу існує розгалужена система залучення додаткових джерел фінансування культурної сфери. Скорочення бюджетних видатків на культуру та залучення позабюджетних коштів стало характерною тенденцією останніх десятиліть у більшості європейських країн.

Одна з поширених моделей стимулювання позабюджетного фінансування культури – фандрейзинг: створення на законодавчому рівні стимулів для заохочення комерційних організацій інвестувати кошти в культуру. Основними мотивами, що спонукають представників бізнесу спрямовувати кошти на культурний розвиток, є рекламні можливості в рамках культурного проекту; створення позитивного іміджу компанії; доступ до цільової аудиторії з метою промоції власної продукції чи послуг. Інший напрямок – стимулювання розвитку благодійництва через податкові пільги і створення іміджу престижності спонсорства і меценатства.

Наразі в Україні слабо розвинені механізми залучення позабюджетних коштів на розвиток культури, а бюджетна підтримка орієнтована переважно на державні та комунальні заклади культури. Водночас існує необхідність підтримки діяльності культурних організацій різних форм власності (громадських, приватних) та адаптації бюджетних установ до роботи у ринкових умовах.

Серед першочергових рекомендацій, що містяться в експертному висновку Ради Європи “Культурна політика України – оцінка міжнародних експертів”, наголошується на необхідності встановлення партнерства та кооперації між культурою, бізнесом та органами державної влади, що дозволить залучити ширші можливості та ресурси для розвитку кожного  сектора.{jcomments on}

Скачать в формате MS Word.	63 Kb
Скачать в формате mp3.	2025 Kb