Удосконалення сільськогосподарської політики.

Коли йдеться про сільське господарство України, його потенціал, проблеми, шляхи їхнього розв’язання, мимоволі виникають запитання. Чому так погано живуть наші селяни? Чому на найбагатших у світі землях вони мають мізерні зарплати, які трохи перевищують американський долар на день (що за класифікацією ООН є показником злидарського існування), і то не грошима, а в основному продукцією? Чому продуктивність і ефективність українського сільського господарства – серед найнижчих у світі?..

В Україні здійснюється найбільш непослідовна політика в галузі сільського господарства серед усіх країн із перехідною економікою, відзначають експерти. Ще 2003 року уряд обкладав аграріїв податками замість того, щоб надавати підтримку. До того ж протягом тривалого часу держава створювала кращі умови для тих, хто завозив продукти з-за кордону, і обмежувала тих, хто хотів продавати українські товари за кордоном. Серед негативних факторів експерти вказують також на те, що в Україні досі діє заборона на продаж землі. На відміну від української, європейська аграрна політика завжди була спрямована на захист національного виробника. Спільна аграрна політика (САП) у країнах Західної Європи була започаткована від найперших етапів європейської інтеграції. У межах САП Європейська Комісія забезпечувала фермерів системою субсидій, встановлювала рівень цін на сільськогосподарську продукцію, визначала квоти на виробництво певних типів продукції, викупала нереалізовані залишки врожаю та захищала виробників системою зовнішніх тарифів.

В останнє десятиліття САП була переглянута і суттєво змінена. Все більше коштів виділяється на програми сільського розвитку та природоохоронні програми. Прямі виплати фермерам зараз спрямовані на виробництво тих товарів, на які є попит, і в таких обсягах, щоб не створити надлишку. До того ж, виплати більше орієнтовані на підвищення якості продукції, ніж на збільшення кількості.{jcomments on}

Сохранить в формате MS Word.	66 Kb
Сохранить в формате mp3.	1953 Kb