Основним документом, що регулює відносини між ЄС та Україною, сьогодні залишається Угода про партнерство та співробітництво, яка набула чинності у 1998 році на десятирічний термін і автоматично продовжуватиметься з року в рік до набрання чинності новою домовленістю. За час дії Угоди про партнерство Україна здійснила великий поступ на шляху демократичних та економічних реформ, тому у березні 2007 року ЄС та Україна розпочали переговори стосовно нової посиленої угоди, яка б вивела б взаємовигідне співробітництво на якісно вищий рівень.

Причини пошуку нових форм співпраці України та ЄС пояснює політолог Олександр Дергачов:

Угода, яка є дійсною на сьогодні, була недостатньо ефективною з двох причин. Це те, що Україна не була настроєна максимально користатися її механізмом, а таким чином не заохочувала і партнерів на Заході пропанувати щось інше і більш динамічно вибудовувати співпрацю. Але по-друге, і тому, що вона була типовою. Таких угод ЄС підписав декілька, і це був загальний механізм побудови взаємин з пострадянським простором. Специфіка країни там менше враховувалася.

Нова посилена угода, що нині розробляється Україною та ЄС, отримала назву Угода про асоціацію і планує охопити всі сфери співробітництва з урахуванням стратегічної важливості відносин Україна – ЄС. Розповідає Вадим Трюхан, Директор Координаційного бюро Європейської та Євроатлантичної інтеграції Секретаріату Уряду України:

Зараз ми ведемо переговори про укладення Угоди про асоціацію, яка буде відігравати роль певної конституції у відносинах України з ЄС. І наміри уряду укласти таку угоду, яка б за змістом щоб це була угода, яка б йшла на 2-3 кроки далі, аніж колишні європейські угоди, які укладав Європейський Союз з державами Центральної та Східної Європи.

Ключовим елементом Угоди про асоціацію має бути створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що стало можливим завдяки вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ).{jcomments on}

Сохранить в формате MS Word.	39 Kb
Сохранить в формате mp3.	2264 Kb