Виборче законодавство
Конституційна реформа, що відбувається в Україні, має безпосереднє відношення до питання вдосконалення виборчого законодавства. Більше того, саме стан виборчого законодавства та практика його реалізації виступили одним із важливих чинників конституційної реформи. Спорадичні і численні зміни у структурі виборчого законодавства досі так і не дали змоги налагодити дієвий зв'язок між результатами виборів та відповідальністю влади. Згідно з Конституцією України, вищою формою безпосереднього здійснення влади народом визначено вибори та референдуми, що, в свою чергу, врегульовуються відповідним законодавством.
Але, на жаль, всі ці закони та підзаконні акти в багатьох своїх положеннях суперечать одне одному. Нестабільність виборчого законодавства та численні його порушення унаочнили проблему відчуженості представницьких органів від виборців, яких вони зобов’язані репрезентувати. До того ж, часті зміни законодавства безпосередньо в ході самого виборчого процесу призводять до численних порушень виборчих прав громадян. Завдання виборчого процесу як особливого інституту демократії – забезпечити легітимацію влади у демократичний спосіб, а тому він мусить відповідати рекомендаціям міжнародних організацій, що працюють над розвитком стандартів демократичних виборів – Європейської комісії "За демократію через право", Організації з питань безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ). Базові положення цих рекомендацій, що сформовані на основі Загальної декларації прав людини, описуються п’ятьма принципами: загальне, рівне, пряме, вільне виборче право і таємне голосування. Наразі ЄС відзначає, що Україна не виконала рекомендацій ОБСЄ по підготовці виборчого законодавства. Проведення конституційної і виборчої реформ і досягнення єдиної позиції з цих питань усіма політичними силами є необхідними умовами для подальшої європейської інтеграції України.{jcomments on}
