Володимир Шевченко: Добрий вечір. З вами ток-шоу «Європа в серцях українців», створене у рамках спільного проекту «Нашого радіо» з Європейською Комісією. У студії - Володимир Шевченко. Сьогодні спробуємо з’ясувати яким чином допомагають місцеві громади пересічним українцям, які принципи таких громад та як вони створюються. Тема програми – «Спільний проект ЄС та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду». І до спілкування у перший день весни ми запросили двох чарівних жінок – Оксану Ремігу та Ганну Яцюк. Шановні, добрий вечір, радий вас бачити.

Оксана Реміга: Доброго вечора.

Ганна Яцюк: Доброго вечора.

В.Ш.: Я нагадаю нашим слухачам, що ви можете приєднатися до нашого спілкування за номером телефону – 569-93-94. І поставити свої запитання. Також ласкаво просимо на сайт ток-шоу «Європа в серцях українців» – esua.info або nasheradio.ua. Перш ніж розпочати нашу бесіду пропоную послухати досьє, яке ми підготували перш за все на Оксану Ремігу.

ДОСЬЄ: Оксана Реміга старший програмний менеджер Програми розвитку ООН. Доктор економічних наук. Експерт з широкого кола питань перехідної економіки та аналізу економічної політики. Має багаторічний досвід управління економічними проектами міжнародної технічної допомоги

В.Ш.: І також пропоную прослухати досьє на Ганну Яцюк

ДОСЬЄ: Анна Яцюк - спеціаліст з моніторингу та зв’язків з громадськістю cпільного Проекту Європейського союзу та Програми розвитку ООН "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду". Освіту здобула у Польщі, Фінляндії та Україні. Проходила стажування в Європарламенті, працювала у Верховній Раді та у багатьох міжнародних проектах та програмах. Володіє 5 іноземними мовами. Любить подорожувати. Захоплюється малюванням

В.Ш.: Перш за все, шановні, на початку нашого спілкування хотілось би поцікавитися, а чи доводилось вам бачити життя у невеличких містечках, у селах до початку роботи у проекті?

О.Р.: Ну звичайно. Я сама народилася у маленькому містечку. Я б сказала, що Київ – це не тільки та територія, де я буваю.

В.Ш.: Життя, одним словом, від київського відрізняється кардинальним чином?

О.Р.: Так!

В.Ш.: Пані Ганно.

Г.Я.: Незважаючи на те, що я народилася у Києві, дуже велику частину свого життя я провела в селі, де живуть мої бабусі, дідусі.

В.Ш.: Пані Оксано, чим зараз живе село, що там відбувається? Можете розповісти?

О.Р.: Можна я перейду на суху мову цифр? Я б сказала, що рівень бідності в сільській місцевості в два рази вищий ніж в містах. 50% позицій лікарів у селах – вакантні, недостатньо лікарів. Знову ж таки, якщо ми говоримо про інфраструктуру - то лише 20 % населених пунктів мають доступ до централізованого водопостачання. Тому, ви розумієте, що ситуація кардинально відрізняється від київської, де на кожному кроці ми можемо побачити шикарне авто. І, власне кажучи, коли ми перебуваємо в Києві, то досить складно говорити про боротьбу з бідністю – здається, що вона тут подолана.

В.Ш.: А у майбутньому може щось змінитися чи все залишиться в сільській місцевості на такому ж сталому рівні, як і було?

О.Р.: Ми дуже сподіваємося що зміниться. І власне кажучи, ми над цим й працюємо.

В.Ш.: Ми в свою чергу говоримо про проект «Місцевий розвитку орієнтований на громаду». Тому вирішили дізнатися у людей чи вірять вони у ефективність місцевих громад, чи вірять вони, що мешканці міста та села можуть самотужки вирішити свої проблеми. Пропоную послухати.

ОПИТУВАННЯ НА ВУЛИЦЯХ :

• Якщо створять громаду то, я думаю, мабуть, зможуть.
• Якщо ніхто не буде заважати – зможуть. Такі люди, які працюють з ранку до вечора, то вони все можуть.
• Я думаю, что навряд ли. Ведь селу нужно помогать, это не город и у них нет такой возможности. Навряд ли. Не в нашей стране.
• Вірю. Невже ми гірші тих депутатів, що сидять у ВР. Просто вони не допускають нас до вирішення тих проблем. І все. Я вірю. Нічого не буде без людей.
• Нет не верю. Сами - нет. Я думаю, что это должно делать правительство.

В.Ш.: От прозвучала в наших слухачів думка – «якщо ніхто не буде заважати, то може щось зміниться». Хто може заважати самим людям створювати для себе нормальні умови, пані Оксано?

О.Р.: Коли ми розпочали працювати з громадами в Україні, то ми побачили дуже цікаву закономірність – досить часто самі органи місцевої влади обирали таку позицію – не заважати. І дуже цим пишалися. Вони казали, що найголовніше – це не заважати громадам. Тому, перешкоди можуть бути з різних боків і, навіть, від офіційних осіб.

В.Ш.: Ну, а скажімо так, якщо люди не вірять що це принесе користь? Може не вірять бо проводять певну паралель з колгоспами, спадком радянської влади? Пані Ганно, можете щось сказати з цього приводу?

Г.Я.: Я думаю, що за допомогою нашого проекту більше і більше людей починають вірити в те, що разом вони зможуть змінити життя на краще. Власне девіз нашого проекту – «Разом дієвіше!». Наші громади показують, що згрупувавшись вони можуть набагато ефективніше вирішити свої проблеми.

В.Ш.: Ну от ви спілкуєтеся з людьми, не проводять вони паралелі з колгоспами? Ніколи такого не казали?

Г.Я.: Ніколи такого не чула.

В.Ш.: Нічого не казали. Пропонуюся розібратися з терміном. Що таке місцеві громади, пані Ганно?

Г.Я.: Ми розуміємо під громадою певну кількість населення: певної вулиці або частини села, яка об’єднана певною проблемою: чи то нестача води, чи то їх діти не можуть дістатися до школи і за п’ять кілометрів йдуть пішки, чи це відсутність газу, а чи це погане медичне забезпечення. Ця громада об’єднується навколо проблеми, організовується, реєструється, отримує фінансування від нашого проекту, від місцевих органів влади і частину збирає сама. І таким чином вирішує свою проблему.

В.Ш.: Я можу єдине сказати, от як нам цей термін – «місцеві громади» – пояснила Ольга Кушевська – Координатор ресурсних громад у Вінницькій області. Послухаємо.

О.К: Громада – група людей, об’єднана найперше – територією свого проживання і якоюсь спільною ідеєю, спільною проблемою. Сама організація для українців не є новою, бо люди в селах дрібні проблеми вирішують разом. Наприклад, будівництво храму. Люди збираються громадою і ділять між собою якісь обов’язки: домовляються, що жінки будуть годувати працівників, чоловіки ж приходити і виконувати якусь фізичну роботу. І спільними силами вони досягають бажаного результату. Наш проект пропонує зробити людям те саме, але за трошечки більші гроші, вони отримують той досвід, який їм потім дуже знадобиться.

В.Ш.: Я хочу вам нагадати, що сьогодні в ток-шоу «Європа в серцях українців» спілкуємось на тему місцевих громад. В гостях у нас Оксана Реміга – старший програмний менеджер програм розвитку ООН та Ганна Яцюк – спеціаліст з моніторингу та зв’язків з громадськістю спільного проекту ЄС та Програми розвитку ООН. Тепер поясніть нашим слухачам які міста підпадають під цю програму?

Г.Я.: Проект працює у всіх регіонах України. В кожному регіоні обрано вісім районів, де ми працюємо. Вони обиралися на конкурсній основі. В кожному «пілотному» районі обиралися п’ять сільрад – таким чином працюємо у тисячі сільських рад із тисячею населених пунктів, де кількість мешканців не перевищує десять тисяч.

В.Ш.: А чому не перевищує десять тисяч? На скільки мені здається то нема особливої різниці десять тисяч чи одинадцять тисяч населення. Проблеми практично ті самі. Пані Оксано, можете сказати щось з цього приводу?

О.Р.: Власне кажучи, головна ідея була – допомогти найбільш вразливим верствам населення. І чим менший населений пункт, тим важче до нього дібратися, достукатися. Тому саме ми зробили такий вибір, таку межу поставили – десять тисяч осіб.

В.Ш.: Тобто, навіть, коли є невеличке селище, наприклад, дві-три тисячі людей вони також можуть брати участь у цьому проекті?

О.Р.: Так.

В.Ш.: А за якими напрямками можна подавати заяву на участь, пані Ганно?

Г.Я.: Безумовно я б тільки хотіла додати, що це залежатиме від активності громади. Якщо громада буде згуртованою, вона може нараховувати вісімдесят-сто чоловік – головне, щоб було бажання. Тепер щодо напрямків, в яких можуть бути профінансовані проекти та ініціативи мешканців. Це передусім – водопостачання, водовідведення, каналізація, покращення якості питної води, це медичне обслуговування, це ремонт фельдшерсько-акушерських пунктів, амбулаторій, купівля нового обладнання, а також заходи для збереження енергії - може бути заміна пластикових вікон, ремонт дахів, заміна дверей і т.і.. це також ситуація з певними екологічними проблемами, місцевий транспорт, а особливо шкільні автобуси.

В.Ш.: Тобто, громада збирається, організовує якийсь проект, вигадує щось за креативними своїми напрямками і відповідно подає цей проект? Правильно я розумію?

О.Р.: Термін «вигадує» я б не використовувала. Ми б, скоріше, хотіли б це бачити як планування, що громада дійсно збирається разом і планує. Ідея цього проекту те, що громада повинна мати такий самий міцний голос у вирішенні проблем місцевого розвитку як і місцева влада. І для цього вона повинна розуміти якісь основи самоуправління. А основи самоуправління можна зрозуміти тільки якщо робити щось. Можна пройти, провести десять тренінгів і нічого не зрозуміти. Тому, ми кажемо, що громада збирається, планує, бачить світлий шлях і вибирає, можливо, перший крок, який треба зробити. Саме цей перший крок ми і підтримуємо.

В.Ш.: От мені цікаво, за якими факторами обирають найкращі проекти? Це те як громада провела презентацію, або це стан села: чи село розвинуте, чи не розвинуте? Пані Ганно, що можете сказати?

Г.Я.: Насправді ми починаємо працювати з певною громадою і перед тим як вона отримує фінансування проходить певні етапи для того, щоб продемонструвати, скажімо, свою зрілість. На цьому етапі ми проводимо тренінги для громад. Щодо того як має функціонувати їх організація, щоб вона була життєздатною. Також тренінги з написання проектних пропозицій. Тобто, сама громада обирає свій пріоритет, гуртується навколо нього, разом вони пишуть проектну пропозицію, збирають кошти і ця проектна пропозиція подається на розгляд так званого Форуму місцевого розвитку, в якому приймають участь і сільські голови і представники районних органів влади. Таким чином вони вже на цьому етапі залучені до його виконання. А сам проект, який захищає громада, проходить вже якийсь конкурс і відповідно затверджується.

В.Ш.: А чи можливе перенаправлення коштів. От, наприклад, міжнародні організації виділять відповідну суму на розвиток громади і на цей проект, який вони запровадили, наприклад, на придбання медичного обладнання, але раптом у цьому селищі зламалася колонка, що подає воду. Чи можуть вони перенаправити кошти з придбання медобладнання на цю колонку, пані Оксано?

О.Р.: Можливо це тільки в виключних випадках і напевно як приклад я можу навести території, які постраждали від повені, тоді громади планували якусь діяльність, а потім змінили пріоритети. В нас не було випадків коли вже підтримані проекти перепрофілювалися. Але на етапі планування таке бувало.

Г.Я.: Я б ще хотіла додати, що саме громада обирає пріоритети, саме вона вирішує який проект буде профінансовано. У нас були такі випадки на районному рівні, коли ми приїздили і спілкувалися на районному форумі з районним керівництвом, то вони казали так: «Ви будете фінансувати п’ять проектів у нашому районі, чудово, ми виграли конкурс. От у нас в такому-то селі така-то проблема, а в такому така-то». Але коли ми приїздили до цих сіл – сама громада вказувала на абсолютно іншу проблему і саме це є нашим пріоритетом, саме в цьому напрямку ми і фінансуємо проекти.

В.Ш.: На скільки я знаю вже є позитивні результати фінансування цих проектів і ми можемо розглянути це на конкретному прикладі. В рамках проекту в с. Флурино на Вінниччині придбали шкільний автобус і нам про це розповість сільський голова Василь Никитчук. Ми зв’язалися з ним телефоном.

В.Н: Проблема шкільного автобусу сьогодні постає у кожній територіальній громаді , а тим паче у такій, яка має п’ять тисяч населення, як наша Флоринська: маємо майже сорок вулиць в селі і більше п’ятисот дітей дістаються до школи і сто дітей до дитячого садка. Для того, щоб полегшити участь у навчальному процесі ми поставили собі за мету придбати шкільний автобус. Це було на початку весни минулого року, ми зайшли в Інтернет і побачили умови конкурсу, гарно попрацювали, розповіли про свою проблему, підготували певні матеріали, цифри, розрахунки і склалося так, що п’ятдесят тисяч нам запропонувала програма, п’ятдесят тисяч – районна влада і своїх п’ятдесят тисяч ми додали так і вийшов шкільний автобус, яким задоволені всі, хто ним буде користуватися.

В.Ш.: Пані Ганно, які є ще позитивні результати?

Г.Я.: На даному етапі є ще один шкільний автобус, який також придбано у Вінницькій області і майже завершено проект у Красногвардійському районі АРК, де завершується ремонт місцевої амбулаторії і закуплено для неї обладнання. Через тиждень-два буде відкриття.

В.Ш.: Яким чином ви перевіряєте виконання проектів? Ви їздите туди на місця, спілкуєтесь, пані Оксано?

О.Р.: Структура керівництва проекту наступна: ми маємо центральний офіс і підрозділи в кожному регіоні. Ми робимо вибіркові поїздки-перевірки і вимагаємо документації, звітів.

В.Ш.: Якщо проект не виконується які санкції до громади, пані Ганно?

Г.Я.: Це просто неможливо. Механізм закладено так, що кошти виділяються траншами.

В.Ш.: Тобто не готівкою?

Г.Я.: Ні. Виділяються кошти безпосередньо на рахунок громади – безготівковий розрахунок. Перший транш – найменший виділяється коли громада захищає свій проект, доводить його життєздатність – виділяється невеличка сума коштів. Вони її освоюють і тоді виділяється другий транш – найбільший. Після того, як вони подають звіт про виконану роботу, виділяється остання сума коштів для завершення. Проект побудовано так, що сама громада контролює виконання робіт, вони самі наймають підрядників, самі контролюють виконання робіт, вони звітують і механізм закладено так, що жодні маніпуляції з коштами не можливі, бо ними займається сама громада, а саме в її інтересах застосувати їх за призначенням.

В.Ш.: Знову ж таки для того, щоб захищати свої проекти представники громади їдуть до центрального офісу, а чи можуть захищати свої проекти якимось чином на місцях, пані Оксано?

О.Р.: Вони дуже тісно співпрацюють з нашими підрозділами на місцях і співробітники допомагають писати проектні пропозиції і виїздять для спілкування в села. Тому, значне навантаження на наші регіональні підрозділи.

В.Ш.: Звідки можна дізнатися про ці проекти? Була інформація, що з мережі Інтернет. Яким чином ще можна це зробити? Бо не всі села, наскільки мені відомо, зараз обладнані мережею Інтернет, телефону інколи немає, пані Ганно.

Г.Я.: Дійсно Інтернет – найбільш повне і зручне джерело інформації, адреса сайту – www.cba.org.ua. Крім того на нашому інтернет-порталі ви можете знайти адреси всіх підрозділів впровадження, або як ми їх називаємо ресурсних центрів громад. Вони працюють у кожній області. Ми маємо по два співробітники у кожному регіоні, їх контакти можна знайти на сайті. Вони багато їздять територією, тому, найкраще їх знайти за мобільними телефонами.

О.Р.: Крім того коли ми починали проект, то провели семінари в кожній області з запрошенням представників місцевої влади, представників районів. Ми показували рекламний ролик по місцевому телебаченню, розказували, що починається такий проект і що громади можуть приймати участь.

В.Ш.: Я пропоную зараз зробити невеличку перерву у спілкуванні і буквально за три хвилини продовжимо наше спілкування з гостями. Спробуємо з’ясувати скільки грошей отримують громади для фінансування своїх проектів та за яким чином відбувається розподіл цих коштів. Телефонуйте якщо у ва виникають запитання 569-93-94. код міста Києва – 044. Залишайтеся з нами!

В.Ш.: Ви продовжуєте слухати ток-шоу «Європа в серцях українців», яке виходить у рамках спільного проекту «Нашого радіо» та ЄС. Нагадаю номер телефону, за яким ви можете поставити нашим гостям запитання – 569-93-94. Також ласкаво просимо на сайт програми «Європа в серцях українців» в Інтернеті esua.info або nasheradio.ua. – там можна знайти багато цікавої та потрібної інформації. Сьогодні говоримо на тему місцевих громад. У нас в студії Оксана Реміга – старший програмний менеджер програми розвитку ООН та Ганна Яцюк – спеціаліст з моніторингу та зв’язків з громадськістю спільного проекту ЄС та Програми розвитку ООН.

Шановні, а чи трапляються такі громади, в яких з часом втрачається інтерес до подібної діяльності? От вони зібралися, начебто все організували, зібрали всі необхідні папери, але, наприклад, на установчі збори не ходять – буває таке, пані Оксано?

О.Р.: Можливо. Мається на увазі, що в деяких випадках проект впроваджується не так швидко як планувалося.

В.Ш.: Тобто, вони хотіли все і зразу, але не вийшло?

О.Р.: Через те, що це робиться не так швидко, можливо, й зменшує ентузіазм людей. Проте, як тільки бачать результат, це підказує мій досвід, подібних речей не відбувається.

Г.Я.: На початку співпраці з нашими громадами спостерігається великий ентузіазм і бажання. Громади вірять, вони починають збирати кошти, починають проводити збори, визначати пріоритети. В процесі роботи, а це кропітка робота, потрібно попрацювати над документацією, активістам – над закупівлею обладнання, слідкувати за тим, щоб виконувалися роботи, виконувались відповідно до плану і кошти використовувалися за призначенням. Тому, спостерігається невеличкий спад ентузіазму. Тут дуже важливо постійно інформувати громади, продовжувати збори: якісь проводяться роботи, розподіляються між дворами. І люди починають вірити, що кошти використовуються за призначенням. Поки, що не було критичних моментів. Спільно громада може підтримувати цей дух і цей ентузіазм.

В.Ш.: От цікаво, а чи є в громаді кілька людей, які входять до неї, але вони не вірять, іноді проводять деструктивну діяльність і все одно вони ходять на збори, але не довіряють?

Г.Я.: Як і в кожній країні громада має свою опозицію, яка може як входити, так і не входити, але ми їх також запрошуємо бути членами організації громади. Вони здають кошти, а коли приходять на збори, то можуть виступати з альтернативною точкою зору. Якщо вони в меншості – їх точка зору враховується, але не має значної ваги. Це така собі демократія. І з часом, з певними результатами, які має громада, ці люди дійсно починають переконуватися в правильності підходу. Тобто, вони йдуть за більшістю.

В.Ш.: Ми зв’язалися з координатором цього проекту в Харківській області В’ячеславом Гусєвим. І він розповів, що під час роботи часто зустрічається з нерозумінням чому цей проект взагалі потрібен для ЄС та ООН. Пропоную послухати що він каже.

ВГ: Коли ми розповідаємо депутатам сільської ради, складається враження, що вони ніколи не чули, що Україна співпрацю з ЄС та ООН. Тобто, люди не розуміють європейської інтеграції і це доводиться пояснювати. Не розуміють чому ЄС допомагає Україні. Відповідь проста – ЄС хоче бачити нормальну, здорову Україну, як свого здорового сусіда, безпечного сусіда, від якого не йде негатив, а тільки позитив, з яким хочеться дружити, співпрацювати та просто бути сусіди.

В.Ш.: Шановні, чому влада на місцях не поінформована, що є отакі от проекти, що можна організовувати громади? От кажуть, приходять, а нічого не відбувається, не в курсі місцева влада, пані Оксано.

О.Р.: Ну що сказати, значить існують певні інформаційні проблеми, значить, можливо, ми використовуємо не всі інформаційні джерела. Через «Наше радіо», я думаю, ми також зможемо якимось чином розповсюдити інформацію про проект.

В.Ш. : …чи місцева влада не цікавиться просто?

Г.Я.: Насправді, В’ячеслав напевно мав на увазі саме початковий етап роботи з сільрадами, коли ми приїздили і вони дивилися великими очима і не могли зрозуміти що ж ми їм пропонуємо. Насправді, ми починали з того, що в кожному регіоні приїздили до влади: до обласної ради, до районної, а потім до сільської. Я б хотіла наголосити, що в нас є партнерство з кожним регіоном і з кожним районом, з яким ми співпрацюємо. Таким чином місцеві органи влади і самоврядування з самого початку пов’язані партнерськими відносинами з нами, вони дуже добре поінформовані і дуже добре підтримують проект і продовжують інформувати громадськість, використовуючи регіональні ЗМІ і т. і. Я б не сказала, що на даному етапі місцеві органи влади дезінформовано. Навпаки, вони на нашому боці, вони з нами і бажають нам успіху.

В.Ш.: А від того, що ЄС та ООН втілюють подібні проекти на території України мають вони якусь користь? Цікавить підґрунтя. Для чого це робиться на території України?

О.Р.: Програма розвитку ООН має на меті підтримку сталого розвитку і це її мандат – підтримувати і допомагати державам у вирішенні гострих проблем. Ми використовуємо такий підхід мобілізації громад у багатьох країнах світу. Це і в Латинській Америці і в Сербії, і в Албанії в країнах Сходу. З нову ж таки в тих випадках, коли існував розрив між громадою та владою.

В.Ш.: У нас цей розрив є, а чи немає? Влада йде на зустріч громадам, а чи громада окремо, а влада собі окремо?

О.Р.: Я б не звинувачувала нашу владу в тому, що вона на стільки далека від народу. Ні. Але проблема в тому, що ця демократична традиція спілкування з громадою і активною позицією громади у нас втрачена. І можливо це і є відповіддю на питання: навіщо ця програма і навіщо ПРООН. Щоб відновити цю традицію і допомогти владі прислухатися до голосу народу та самій громаді висловити своє бачення.

В.Ш.: Я думаю, нашим слухачам цікаво дізнатися за яким конкретно принципом відбувається розподіл грошей. Пані Ганно, що можете сказати?

Г.Я.: Затверджений проект отримує співфінансування від проекту CBA в розмірі 50 %, але не більше десяти тисяч доларів в еквіваленті до гривні. Місцева влада зобов’язується виділити 45% фінансування і 5% збирає сама громада.

В.Ш.: А реальні суми, як і збирає громада

Г.Я.: Якщо виходити з середньої вартості проекту, то це близько двадцяти тисяч доларів, (ста тисяч гривень). Відповідно з них 5% - це невеликі кошти і громада їх збирає буквально за місяць-два. Ми вже маємо картинку – перших п‘ятдесят проектів затверджених в різних регіонах України. І можу сказати, що виділяє набагато більше коштів місцева влада, місцеві бюджети і в рази два більше збирає сама громада. Місцеві мешканці роблять чимало зусиль, щоб зібрати кошти у місцевих спонсорів, місцевих меценатів і ми вже можемо говорити про те, що вони також досить активно вкладають великі кошти в ініціативи своїх сусідів.

В.Ш.: Ми поцікавилися і дізналися як насправді відбувається збір коштів і скільки збирають члени громади та як залучають людей до громади. Про це нам розповість пані Валентина Подорожник з громадського об‘єднання „За добробут” при Рідківській сільській раді, що на Рівненщині. Там громада, на скільки я знаю, хоче купити медичне обладнання для амбулаторії. Будь-ласка.

В.П.: Розпочали з того, що зібрали збори, пояснили. На перших зборах було мало людей, а на другі - вже люди зацікавилися, що можна своїми силами, від того, що не тільки нам хтось буде давати, а від того, що ми самі можемо трошки здати, а решту нам допоможуть. І то буде наш внесок. Звичайно, ми не думали що з таким ентузіазмом долучаться старші люди, вони підтримують, або, навіть, більше розуміють ніж молодші. Навіщо їздити в район чи область лікуватися – можна тут, на місці, визначити всі аналізи і пролікуватися тут. Це ж велике значення має. Спочатку як вирішили, скликати збори, вирішили від восьми до десяти гривень здавати з людини. Але вчора були збори і ми вирішили, що більша сума нам прийде за курсом долара, значить і нам прийдеться сплатити більшу суму. Доведеться більшу суму сплачувати людям.

В.Ш.: Я нагадаю, що з вами ток-шоу „Європа в серцях українців” у рамках спільного проекту „Нашого радіо” та ЄС. Чекаємо на ваші запитання за номером телефону – 569-93-94. Код міста Києва – 044.

Мене особисто цікавить хто виконує консультативні функції, хто розповідає громадам яким чином збирати гроші, яким чином спілкуватися з владою, оформлювати різні папери, пані Ганно?

Г.Я.: Як я вже зазначала, в нас в кожній області працює ресурсний центр громад, в якому працюють по два співробітники. До них можна завжди звертатися за консультаціями і нашим „пілотним” громадам і іншим громадам, які бажають об‘єднатися і виконувати свої власні ініціативи. Ці співробітники завжди в контакті з місцевими лідерами цих громад і вони надають їм і консультативну допомогу і тренінги проводять для того, щоб вони потім самі могли утримувати свою організацію.

В.Ш.: Ну от, наприклад, якщо громада подає свій проект, і бувають такі моменти, що не виграє тендер на фінансування, скажімо так. Чи не призведе це до того, що в майбутньому втрачатиметься цікавість до проекту і громади об’єднавшись заради проекту, розійшлися, пані Оксано?

О.Р.: Це не перший проект, який використовує такий принцип і, який впроваджується програмою ООН. І я знаю випадки, коли громада готувалася три роки для отримання коштів та або технічні якісь параметри не підходили, або громада не була готовою. Але з досвіду я бачу, якщо громада створюється, то вона таки йде до своєї мети.

В.Ш.: Мені підказують, що є телефонний дзвінок і запитання від слухачів. Алло. Добрий вечір!

СЛ: Добрий вечір.

В.Ш.: Як вас звуть і звідки ви телефонуєте?

СЛ: Мене звуть Ігор. Я депутат Дублянської міської ради. В нашу сільську раду входять ще два села. Нас дуже цікавлять такі проекти. Є в нас проблеми і з школою, і з медпунктом, і з шкільним автобусом. І я вам хочу сказати, що я як секретар хочу зазначити, що ми готові фінансувати такі проекти на солідарній основі. Ми не знали про існування такого проекту чомусь. І хотіли б знати з ким би ми могли контактувати і якнайшвидше вступити в співпрацю з проектом.

В.Ш.: Одним словом, ви можете просто назвати адресу сайту ще раз, за яким можна звертатися. І на сайті можна знайти всю необхідну інформацію, так?

Г.Я.: Крім того ви можете контактувати з нашими співробітниками у Львівській області. Запишіть телефон – 8 050 416 31 29. Пан Олександр Суфій надасть вам необхідні консультації.

В.Ш.: Після ефіру, власне, також можна зателефонувати, гості залишать координати, за якими можна звертатися і адресу сайту ми обов’язково нагадаємо.

На яку країну Україна може зараз рівнятися? Де вже створені громади і все, начебто, ідеально? Що можете сказати, пані Оксано?

О.Р.: Я думаю, що це ті країни, де існує досить велика традиція самоврядування: це і Швейцарія, і більш близька до нас Польща, і, можливо, Угорщина. Я також хочу сказати, що самоврядування було сильним в Україні також. Можливо, за роки радянської влади ми втратили ці традиції, але я сподіваюся, що не все втрачено.

В.Ш.: Скільки конкретно відбувається розгляд проекту? Зробила громада презентацію і скільки часу проходить до того, як проект затверджують?

Г.Я.: Все залежить від того, на скільки громада готова. Громада, як я в же сказала, перед представленням свого проекту має пройти певні етапи для демонстрації своєї зрілості. Як правило, вони виконують якісь певні ініціативи, що фінансує сама громада. Це може бути благоустрій території, це може бути якийсь паралельний ремонт, наприклад, ремонт фасаду будівлі. Як правило, ми намагаємося звузити ці рамки. Ми розглядаємо проект в досить стиснутий термін. Все залежить від того, як все складено правильно технічно, тоді ми не повертаємо проект, він затверджується в дуже короткі строки. Ми зацікавлені в тому, щоб проекти були затверджені та профінансовані якомого швидше.

В.Ш.: А є якісь конкретні причини за якими можуть відмовити у проекті та у фінансуванні подальшому?

Г.Я.: Ні. Це може бути технічна причина, на яку можуть вказати наші інженери, але це відбувається на етапі підготовки проекту. Тобто проект проходить затвердження з нашими інженерами до того як вони надходять на затвердження офіційне.

В.Ш.: Я нагадаю нашим слухачам, що продовжується ток-шоу „Європа в серцях українців”. І ми продовжуємо спілкування з Оксаною Ремігою – старшим програмним менеджером Програми ООН та Ганною Яцюк – спеціалістом з моніторингу та звязків з громадськістю спільного проекту ЄС та Програми розвитку ООН. Буквально за три хвилини повернемося і спробуємо поговорити про створення громад: з чого почати та до кого звернутися, щоб покращити життя твого селища або містечка. Якщо виникатимуть запитання ставте за номером телефону – 569-93-94. Залишайтеся з „Нашим радіо”.

В.Ш.: В ефірі „Нашого радіо” ток-шоу „Європа в серцях українців ”. І ми продовжуємо спілкуватися з Оксаною Ремігою – старшим програмним менеджером Програми ООН та Ганною Яцюк – спеціалістом з моніторингу та звязків з громадськістю спільного проекту ЄС та Програми розвитку ООН. І чекаємо на ваші запитання за номером телефону – 569 93 94. Поступово ми з вами, шановні жінки, дівчата, експерти наші, (ну просто перший день весни і хочеться якось урізноманітнити наше спілкування), ми поступово підійшли до створення громад. Так би мовити, практичний курс. З чого почати створення громади?

Г.Я.: Потрібно громаді зібратися на збори, я б сказала так. Якщо ми зараз говоримо про громади, які не увійшли до нашого проекту, а які просто, послухали нас і захочуть почати вирішувати свої проблеми самостійно. Вони повинні скликати збори, зібратися, обрати голову, якому вони довіряють, фінансиста, який буде збирати їх внески по гривні-дві – скільки вони вирішать. За консультаціями з організаційних моментів вони завжди можуть звернутися до ресурсного центру громад, які є в області і вони завжди нададуть їм консультації.

В.Ш.: Якщо можна ще раз адресу вашого сайту для того, щоб слухачам було зрозуміло куди необхідно звертатися і де можна знайти необхідну інформацію.

Г.Я.: Адреса нашого сайту - www.cba.org.ua. Також ви можете телефонувати до нас в центральний офіс – 280-36-18 – телефон у Києві і ми вам дамо контакти в регіонах.

В.Ш.: А на сайті можна знайти інформацію як конкретно оформляти папери юридично, чи це роблять консультанти на місцях?

Г.Я.: На даному етапі сайт не наповнений такою інформацією, бо це досить великий обсяг. За такою інформацією звертайтеся до наших співробітників.

В.Ш.: Що необхідно зробити для того, щоб створити громаду і стати учасником проекту? Пропоную розглянути на конкретному прикладі. Розповідатиме пані Валентина Подорожник - з громадського об‘єднання „За добробут” при Рідківській сільській раді. Будь –ласка.

В.П.: Щоб стати учасником проекту потрібно було пройти нелегкий шлях, потрібно було вибороти цей проект, написати програму щоб пройшла, аж після того ми потрапили. Після того ми зібрали збори, створили громадську організацію, затвердили статут і по порядку зареєструвалися у всіх потрібних інстанціях, відкрили рахунок і далі думаємо працювати.

В.Ш. Всі прописують статут. А що у цьому статуті? мені цікаво особисто. Що прописується у цьому статуті, це як Конституція, скажімо так?

Г.Я.: Це як Конституція цієї організації, громади. Справа в тім, що статути можуть бути різні і це стандартні документи, необхідні для юридичної реєстрації громади. Хочу сказати, що громада сама обирає форму, в якій вона хоче зареєструватися. Чи то неурядова організація, чи кооператив, чи організація співвласників квартир, чи це орган самоорганізації населення. Є юридичні нюанси щодо функціонування таких організацій, але громада сама обирає. Їй допомагають написати цей статут, зареєструватися. І потім вже діяти

В.Ш.: Знову ж таки невеличке уточнення – громада може вирішувати ті чи інші питання з владою на місцях, якщо влада погоджується, правильно я розумію?

Г.Я.: Абсолютно. Це функція влади. Просто до неї часто не доходять руки.

В.Ш.: А влада інколи може заважати, є такі приклади? Не допомагати, а навіть заважати громаді?

Г.Я.: Таких випадків у нас поки що не було. Навпаки. На тренінги для громад ми запрошуємо працівників сільрад, районним, які навпаки допомагають нашим громадам зареєструватися. Вони пояснюють їм всі нюанси щодо статутів, щодо звітування вимог щодо законодавства. І таким чином вони набагато спрощують їм завдання.

В.Ш.: Ми поцікавилися у простих українців чим їх можна мотивувати, щоб вони пішли до громадської організації, а чи до громади. Що з цього вийшло пропоную послухати.

ОПИТУВАННЯ:

• Ніякого мені прикладу не треба. Я вже «за». З задоволенням вже йшла б й вирішувала. Вища освіта, знання є. Бачимо що робиться й вирішували б питання на місці. На місці видніше.
• Чтобы это все было прозрачно и я бы знал куда эти деньги тратятся, которое сдаются. Хотя нам, наверное, нужно вместе быть всем.
• Я б не пішла бо я не борець – мені скажуть, а я роблю. Треба родитися щоб бути в складі цих організацій. Не кожен може цим займатись.
• Загалом це невихід. Треба тут змінювати закони. Тому, я не бачу сенсу цим займатись взагалі.
• Чесно кажучи я іноді сам собі не вірю, а тим громадам...

В.Ш.: Прозвучала думка, що закони треба змінювати. Може це дієвіше?

О.Р.: Закони дійсно треба змінювати, існують певні обмеження в бюджетній системі, які не діють можливості нормально функціонувати навіть владі на місцях. Питання в тому, що досить часто, нормальне, прийняте законодавство воно не працює на місцевому рівні. І для того, щоб воно запрацювало, можливо, потрібна більш активна позиці я громади.

В.Ш.: Цікаво, а фінансово-економічний стан району він грає важливу роль у виборі фінансування того чи іншого проекту?

Г.Я.: Абсолютно. Це був один з головних критеріїв при відборі. Всі ми орієнтувалися на бідні райони, на райони, в яких існують проблеми з медичним обслуговуванням і т.і. Було розроблено спеціальні анкети, які заповнювали райони, і їх було відібрано відповідно до цих критеріїв. Але паралельно було важливим побачити ініціативність району, його бажання брати участь у проекті. Оскільки, в кінцевому результаті нам потрібні реалізовані проекти.

В.Ш.: Є аспекти, які в даний момент гальмують розвиток громад в Україні? Хтось заважає цьому розвитку, пані Оксано?

О.Р.: Я думаю, що по-перше, це відсутність традиції або втрачені традиції. Друге, напевно, певні прогалини у законодавчому полі. Потрібна більш активна позиція місцевих влад і розуміння влади, що створення громад і більш активна громада також працює їм на користь і допомагає виконувати їх обов‘язки.

В.Ш.: Я ще раз нагадаю номер телефону ток-шоу „Європа в серцях українців” - 569-93-94. І поки ви телефонуєте пропоную послухати рубрику директора програми міжнародного фонду „Відродження” Ірину Солоненко під назвою - -„Ініціатива”. Сьогодні Ірина говоритиме про стажування в Європі.

І.С.: Доброго вечора. Я Ірина Солоненко. Сьогодні в нас в гостях Дмитро Шульга – мій колега і хороший друг старший менеджер європейського фонду „Відродження”. Діма навчався рік в Дрездені, отримав ступінь магістра з європейського права, а також пів року стажувався в європарламенті. Як виглядає стажування в європейському парламенті?

Д.Ш.: Навчаючись в Німеччині я подався на стажування до європейських інституцій, до тих, де є можливість навчання людей не країн членів або кандидатів на вступ до ЄС. Наприклад, в Раду ЄС не можна подаватися на стажування українцям. Я отримав стажування в парламенті. Я знаю, що я був другим українцем, який отримав стажування в ЄП. А що це було? Це було більш спостереження за тим, як працює ЄП. Звичайно виконував там певні обов’язки : секретарські, вів протоколи засідань, доповідні записки по деяких тематичних питаннях.

І.С.: А скажи, а чи будь-яка молода людина може податися на стажування в ЄП або в ЄК?

Д.Ш.: Два рази на рік вони оголошують конкурси і для того, щоб на нього податись необхідно знати обов‘язково англійську мову, бажано мати знання також з інших мов. Я вже точно не пам‘ятаю які там були додаткові критерії та я думаю, що моє навчання в Німеччині допомогло в цьому плані.

І.С.: Дім, що б ти порадив студентам, молодим людям, які сьогодні слухають програму, які можливо думають їхати, а чи не їхати навчатися до ЄС?

Д.Ш.: Я думаю, що досвід перебування за кордоном та навчання дуже корисні для того, щоб зрости як людина. Для того щоб порівняти ті системи, які є там, як ви навчалися там і як ви навчалися в Україні, як люди працюють там і в Україні. Подивитися і спробувати запровадити тут те, що є найкраще там для того, щоб нам всім було тут комфортніше жити.

І.С.: Дякую, Дмитре. Отже, ми почули про досвід молодої людини, яка навчалася в Німеччині, потім стажувалася в ЄП в Брюсселі і повернулася в Україну для того, щоб утверджувати ті стандарти, ті цінності, які є в ЄС в Україні.

В.Ш.: зокрема в рубриці „Ініціативи” прозвучав вислів „європейські цінності”. Можна сказати, що „європейські цінності” це також створення громад, європейський досвід. І от наступне запитання. Яка з областей зараз втілює цей досвід у життя? Є такі критерії, параметри, характеристики?

Г.Я.: Ми можемо судити як по відгуку місцевих громад і місцевих органів влади так і по кількості створених вже громад. Тобто, по результату. Якщо судити за активністю, то найбільше хто зареєстрував організацій і громад є Івано-Франківська, Хмельницька , Рівненська, Тернопільська, Запорізька області. Як правило, найбільша активність спостерігається в тих регіонах, де вже працювали програми розвитку ООН. В Криму, наприклад, в Чернігівській, Житомирській, Київській областях.

В.Ш.: На скільки я знаю основні райони та населені пункти вже визначено, де проходять програми. Що буде далі? Коли наступний етап цієї програми буди відбуватися?

Г.Я.: Всюди, крім Донецької обл. у нас вже визначені сільські ради А у Донецькій обл. має відбутися тільки відбір районів для участі в проекті. Щодо планів на майбутнє. Зараз ми налаштовані на те, щоб реалізувати цю „тисячу пілотних проектів”, які мають бути реалізованими в усіх областях. Ми маємо на меті показати приклад іншим громадам і будемо сподіватися на якусь другу фазу проектів.

В.Ш.: На скільки знаю, отримання коштів – не головне для членів громад. Чому так розповість Ольга Кушевська – координатор ресурсного центру громад у рівненській області.

О.К.: Тут головна причина не в грошах, а в свідомості і зміні стереотипів в мисленні людей, які нас живуть в нас ще з радянських часів: хтось до нас повинен прийти, зробити, допомогти, вирішить наші проблеми. Наприклад, сільський голова – бо ми його обрали на те, щоб він цим переймався, а то є не наша робота, нам за те грошей не платять, значить ми будемо тільки у своєму дворі порядок підтримувати, а село - хай голова справляється. Ми хочемо змінювати цей стереотип, щоб люди мали більше відповідальності перед громадою і щоб їх об‘єднував якийсь єдиний дух, родинний навіть, спонукав їх до розвитку.

В.Ш.: На скільки я зрозумів, фінальна мете – не стільки виділення коштів, поправте мене, якщо не правий, а об‘єднання людей, щоб вирішувати проблеми які виникають. Правильно я розумію і наші слухачі, пані Оксано?

О.Р.: Так. Звичайно. Це основна мета, це те, для чого наш проект формулювався.

В.Ш.: Одним словом люди розуміють, що необхідно об‘єднуватися на даному етапу. Правда ж розуміють?

О.Р.: Так. Звичайно

В.Ш.: І пропоную підсумувати нашу розмову, бо час поступово вичерпується... Фінальна мета, що потрібно зробити і наскільки громади потрібні зараз українцям?

О.Р.: Знову ж таки, головна мета – покращити життя в Україні і для цього роль громад, вона є визначальною. Об‘єднати громади та місцеві влади, об‘єднати, знову ж таки, наш центральний уряд з органами місцевої влади – це те, чого ми намагаємося досягти за допомогою нашого проекту.

В.Ш.: Пані Ганно, що можете додати?

Г.Я.: Після закінчення цього проекту ми очікуємо, що ці тисячі організацій-громад будуть життєздатними, будуть продовжувати свою діяльність і в їх планах не один пріоритет, а кілька пріоритетів. Також ми сподіваємося на такий ланцюговий ефект: те, що громада з сусіднього села побачить успіхи цієї громади і буде слідувати її прикладу. Ми також сподіваємося на те, що буде побудовано цей місточок між громадами і місцевими органами влади, на те, що вони зможуть в подальшому співіснувати і органи влади будуть враховувати потреби місцевих громад. Тому, ми маємо на цей рік грандіозні плани. Слідкуйте за успіхами громади, активізуйтесь, об‘єднуйтеся, бо разом дієвіше.

В.Ш.: А найближчим часом плануються якісь семінари для того, щоб навчати людей організовувати громади, щоб люди могли цікавитися і дізнаватися?

Г.Я.: Всі семінари проводяться на місцевому рівні, на рівні сільських рад, тому, необхідно звертатися до наших регіональних підрозділів з більш конкретною інформацією. Поки не маємо гучних піар-акцій на національному рівні, я думаю ми їх матимемо, коли будуть результати перших проектів. Зараз проводяться семінари для активістів громад в селах.

В.Ш.: Дуже вам дякую за те, що завітали сьогодні до нашої студії. Надзвичайно приємно було з вами спілкуватися. Залишається мені привітати вас ще раз з Масляною і першим днем весни і якщо буде бажання, то ще раз запросити до нас в гості. Нагадаю, що сьогодні у рамках спільного проекту з ЄК „Європа в серцях українців” ми спілкувалися з Оксаною Ремігою – старшим програмним менеджером Програми ООН та Ганною Яцюк – спеціалістом з моніторингу та зв’язків з громадськістю спільного проекту ЄС та Програми розвитку ООН. Ласкаво просимо на сайт проекту „Європа в серцях українців” за адресою - esua.info або nasheradio. ua. Наступного разу поговоримо про гендерну рівність в Україні. Мене звуть Володимир Шевченко. Залишайтеся з „Нашим радіо”!{jcomments on}