Володимир Шевченко: Моє вітання. З вами ток-шоу „Європа в серцях українців”, створене у рамках спільного проекту з Єврокімісією. У студії Володимир Шевченко. Сьогодні протягом ток-шоу спробуємо з‘ясувати що таке проект „Комплексного використання євразійських степів”, поговоримо про органічне землеробство та в цілому дізнаємося про екологічну ситуацію в Україні та порівняємо її з ЄС. Тема спілкування - „Охорона навколишнього середовища”. У нас у гостях Галина Поштаренко - інформаційних координатор проекту ЄС „Комплексне використання степів євразійських степів”. Пані Галино, моє вам вітання.

 

Галина Поштаренко: Також вітаю усіх слухачів, вітаю вас і хочу привітати усіх з минулим Днем довкілля, що святкують п‘ятого червня. Вважаю, що багато хто не знає, що саме п‘ятого червня святкують у світі цей день. Я до ваших послуг.

В.Ш.: Перш ніж розпочати наше спілкування я нагадаю, що всю інформацію про проект „Європа в серцях українців” ви можете знайти на сайті в Інтернеті – www.esua.info або www.nasheradio.ua. А зараз пропоную послухати досьє, яке ми підготували про нашу гостю.

Досьє: Галина Поштаренко інформаційний координатор проекту ЄС "Комплексне використання земель євразійських степів". За освітою викладач української мови та літератури. В планах продовжити навчання в напрямку екологічного менеджменту.

З 16 років приєдналася до громадської організації клуб "Компас" і вважає клуб своєю справжньою школою виживання, соціальної адаптації та екологічного виховання.

Учасниця багатьох молодіжних семінарів та конференцій. З 2006 році працює у швейцарсько-українському волонтерському таборі в Карпатах. Питання екології і волонтерську діяльність розцінює, як зону своєї персональної  соціальної відповідальності.

Мріє побудувати на своїй ділянці під Києвом екологічну зелену садибу або інформаційно-туристичний центр.

В.Ш.: Пані Галино, тема, яку ми сьогодні підняли, надзвичайно актуальна та важлива. Але пропоную наше сьогоднішнє спілкування розпочати з приємного. Ви вже сказали, що п’яте червня – День навколишнього середовища. Коли особисто ви почали усвідомлювати, що навколишнє середовище та екологію взагалі потрібно захищати?

Г.П.: Якщо чесно, то не зовсім давно. Напевно з років десять тому, від того часу, як я долучилася до громадської організації і стала розуміти, що є такі поняття, як „природа” та „довкілля”, коли я почала усвідомлювати, що я є частиною цього довкілля.

В.Ш.: Ви спочатку долучилися до громадської організації, а потім почали розуміти що потрібно захищати? Чи може спочатку прийшло розуміння?

Г.П.: Цього я вам точно не скажу. Напевно, це прийшло одночасно.

В.Ш.: Для початку давайте розберемося що таке екологія. Просто поясніть для наших слухачів, щоб вони орієнтувалися.

Г.П.: Як філолог я можу сказати, що це слово грецьке, має грецьке походження, але що перша його частина означає, якщо чесно, я не пам’ятаю. А друга частина – означає наука. Особисто моє розуміння цього слова пов’язане з усвідомленням свого місця і своїх можливостей у цьому світі, що мене оточує, у світі природи та людини.

В.Ш.: А з чим у ваших друзів асоціюється екологія? Саме з цим твердженням, що ви щойно назвали чи може з чимось іншим?

Г.П.: Я думаю, як мінімум з чимось приємним, зі здоровим.

В.Ш.: Це в Україні, а чи в межах ЄС?

Г.П.: Всюди. Навколо, ми ж говоримо про довкілля.

В.Ш.: Я пропоную послухати які зараз екологічні проблеми є в Україні. Про це розповість наша довідка. Будь-ласка.

ДОВІДКА: Україна за природними умовами є однією з найбагатших країн світу, що дає підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє. Наша держава займає майже 6 відсотків території Європи. Ми маємо 2 моря, гірські системи Карпат та Криму ліси та степи.

Разом з тим Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному плані країн Європи. Чого варта лише одна ЧАЕС! Втім наслідки чорнобильської катастрофи, нажаль, не єдина проблема української екології. Низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Наприклад, проаналізувавши проби повітря, взяті по всій країні, екологи порахували, що на одного українця доводиться 120 кілограмів шкідливих викидів на рік. Дві третини з яких випадають на Східну Україну, де допустимі норми забруднення атмосферного повітря перевищені в дев'ять разів. На поверхні землі накопичилося понад 20 млрд. тонн твердих відходів. Під цими відходами знаходиться 200 тис. га родючих земель. До цього слід додати ще 4 млрд. куб. м різних забруднених стоків і майже 5 млн тонн викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності.

В.Ш.: Пані Галино, виявляється все так погано? Мені здавалося, що Україна - зелена, процвітаюча, екологічно чиста країна і в нас забруднень не так-то багато, окрім Чорнобиля. А от зараз виявляється, що ситуація досить погана. Чому?

Г.П.: Ситуація дійсно межує з катастрофою і потрібно привертати увагу суспільства до цих проблем. Люди просто не обізнані в тому, на скільки наслідки цих проблем можуть бути негативними для них.

В.Ш.: Оця негативна ситуація із довкіллям тільки в Україні спостерігається, а чи це загальносвітова тенденція?

Г.П.: Я думаю, що ця тенденція загальносвітова. Але рівень усвідомлення цієї тенденції , цих проблем, у різних країнах різний. І, на жаль, Україна пасе задніх.

В.Ш.: А це залежить від нашого етносу, від менталітету людей? Від чого?

Г.П.: Це залежить від поінформованості суспільства, від бажання людей щось змінювати в своєму житті і в способі організації свого життя. Зважаючи на те, що Україна історично є аграрною країною, то спосіб господарювання також потребує змін і люди дуже часто не знають, що саме змінити аби покращити своє господарювання, або зробити його невиснажливим для природи.

В.Ш.: Ми сьогодні порівнюємо екологічну ситуацію в ЄС та в Україні. В чому різниця? Де краще в Україні, а чи в них?

Г.П.: Я б не ставила питання таким чином. Не порівнювала б де краще, а де гірше. Я б краще розповіла про відмінності, які існують. Я не фахівець з екології, але я маю достатньо інформації, яку я бачила на власні очі, отримувала її від різних людей. Спостерігаючи за різними аспектами господарювання в Європі та в Україні, то найосновнішою відмінністю, що впадає в око, є те, що проблемні питання природоохоронної діяльності не відокремлюються від щоденного життя людини, як щоденної філософії існування. Там проблеми природи стають проблемами людини, оскільки, від цього залежить її життя, її успіх, її культура.

В.Ш.: В Європі розуміють що потрібно оберігати природу для того, щоб жити повноцінно?

Г.П.: І не просто жити повноцінно, а жити здорово, жити багато, зберігаючи свою історію і культуру.

В.Ш.: В Україні поки цього не розуміють, якщо робити якісь прогнози, то принаймні років поять не зрозуміють, так?

Г.П.: Не можу казати за всіх. Дійсно є такі люди, яким це болить насправді, які дуже глибоко це розуміють і намагаються щось змінювати в цьому напрямку. Проте тенденція, на жаль, є негативною.

В.Ш.: Яким чином здійснюється міжнародна природоохоронна співпраця? Як в ЄС охороняють навколишнє середовище? Вся ця інформація у нашій довідці далі.

ДОВІДКА: Європейський Союз - однин із світових лідерів у сфері міжнародної природоохоронної співпраці. Захист довкілля є одним з пріоритетних напрямів діяльності ЄС поряд з іншими напрямами інтеграції. При цьому екологічна політика і діяльність ЄС в цілому нерозривно пов'язані з глобальними заходами у сфері захисту довкілля, у тому числі що проводяться під егідою ООН. З часу підписання Маастріхтського договору ЄС поступово перетворюється на «екологічний союз». Держави-члени ЄС зобов'язані інтегрувати завдання охорони довкілля в нормативно-правові акти, що діють у всіх сферах політики. Євросоюз приймає численні директиви про охорону довкілля, які його держави-члени повинні інкорпорувати в національне право. І ось вам приклад. У рейтингу ТОП-10 найчистіших країн світу перше місце дісталося Швейцарії - вона отримала 95 балів з 100 можливих. А взагалі ж до рейтингу потрапили п'ять європейських країн.

В.Ш.: А якщо говорити про Україну в рамках цього проекту, то де Україна знаходиться? Швейцарія 95 зі 100 можливих, то екологія виявляється у них на достатньо високому рівні. А в Україні?

Г.П.: Мені хотілося б казати, що Україна взагалі в цьому рейтингу знаходиться.

В.Ш.: Вона знаходиться в цьому рейтингу. Вже доволі оптимістично. Давайте поговоримо про дії, які робить Україна і які робить ЄС стосовно захисту навколишнього середовища. Що у нас і що в ЄС?

Г.П.: Як я казала: не потрібно бути фахівцем аби відчути цю різницю. Насамперед на рівні планування, використання території і природних ландшафтів. В Європі спостерігається більш ефективне їх використання, коли використовується кожен гектар, кожна ділянка землі має своє призначення. Консолідація земель взагалі має дуже важливе значення. Ось згадайте ситуацію з розпайованими землями в Україні: людина, яка віддає свою землю невідомо кому, невідомо якій хімічній, біологічній обробці. Людина не має жодної інформації про те, яку землю вона отримає через п‘ять, десять років. Натомість в Європі питання консолідації земель стоїть дуже актуально. Люди мають в цьому інтерес, бо система побудована таким чином, що людина отримує тільки позитивний результат, так само як і держава.

В.Ш.: Пані Галино, мене дуже цікавлять соціальні акції, які влаштовуються на теренах ЄС стосовно екології, та які влаштовуються в нас.

Г.П.: Не думаю що є дуже велика різниця у філософії організації цих заходів. Люди, яким не байдужий стан навколишнього середовища, нічого нового не вигадують. Дійсно волонтерський рух дуже поширений в Європі і також присутній в Україні. Вчора отримала повідомлення, що в Голосіївському лісі відбудеться акція прибирання озер. Сама брала участь в акції торік на День Землі – прибирання парку разом з дітьми – і це нормальна практика.

В.Ш.: Чи достатньо влаштовувати прибирання для того, щоб покращити екологічну ситуацію?

Г.П.: Ні. Не достатньо. Це свого роду поштовх, який дає можливість іншим людям побачити це своїми очима і зрозуміти нащо це все робиться. Зараз не хотілося б говорити про рівень законодавства. Але на рівні діяльності громадських організацій, індивідуальної зацікавленості в якійсь позитивній роботі, як на рівні залучення бізнесу до соціальних акцій. Я думаю, немає таких перешкод в Україні, які б не дозволяли робити це ж тут, у нас.

В.Ш.: Більш ніж впевнений, що ви спілкувалися на тему екології з багатьма європейцями, то як вони реагують на обговорення даної проблеми? Наприклад, ви говорите, що в ЄС подекуди погана екологічна ситуація як і в нас, то що вони кажуть?

Г.П.: Я можу навести приклад. В мене є знайомий швейцарець, він за фахом лісничий. Якось він приїхав до мене в гості на ділянку і побачив наші доволі цікаві ландшафти, то замислився і запитав: „А ви що тут землею не користуєтеся?” Я сказала: „Так, у нас є сад”. Він: „Та тут же ж трава. Ви тут можете пасти коней.” Я: „У нас в селі вже давно нема коней і корів нема.” Коментуючи цей приклад, я хочу сказати, що в питаннях екології європейці схильні більше до якихось практичних дій, розуміючи що за цим стоїть.

В.Ш.: У них земля не пустує? Якщо є трава – пасуть коней, а якщо є ділянка для того, щоб садовити картоплю, то вони стовідсотково її використають. Так?

Г.П.: Ми говоримо про раціональне використання земельних ресурсів. Той же ж європеєць прокоментував, що у них дуже мало землі, а у нас її занадто багато. Десь він-таки мав рацію.

В.Ш.: Ми провели невеличке опитування. І запитали у людей на вулиці чи вони особисто якось захищають довкілля і як саме. Відповіді буквально за секунду.

ОПИТУВАННЯ:

В.Ш.: Люди на вулицях кажуть, що вони не смітять. Невже цього достатньо щоб покращити екологічну ситуацію? Що ще ми можемо зробити?

Г.П.: Потрібно розпочати з себе. Якщо ви ще не навчилися не смітити, то варто це зробити. Я два тижні тому була в Ужгороді і коментувала, і жалілася своєму знайомому: я людина, яка морально готова сортувати сміття, але не можу, бо нема баків: у дворі стоїть тільки один бак, куди все в решті-решт і зсипається. Він дуже спокійно і толерантно зауважив – „Ви одна, я один, але разом нас багато...” Отож якщо ви ще не навчилися прибирати за собою сміття, то необхідно це негайно зробити.

В.Ш.: От стосовно сміття… У місті Києві ідеш і не маєш куди викинути обгортку від цукерки - контейнерів для сміття не вистачає. То у нас на державному рівні можновладці просто не дбають про екологію?

Г.П.: Чесно сказати?

В.Ш.: Так.

Г.П.: Не так дбають, як би їм потрібно було це робити.

В.Ш.: Тобто в ЄС це набагато краще робиться на законодавчому та виконавчому рівнях?

Г.П.: Можна сказати, що в Україні на законодавчо-правовому рівні не має підстав щоб було здійснено якісь практичні механізми. Просто вони не підтримуються окремими прикладами, вони не є послідовними. Хоча в Україні є доволі непогана платформа для того, щоб застосовувати і реалізовувати практично отакі от заходи.

В.Ш.: А є в Європі якісь дієві заходи та способи щодо захисту екології, котрі можна активно застосовувати в Україні?

Г.П.: Так. Штрафи.

В.Ш.: В Європі активно штрафують?

Г.П.: Можна сказати, що це палиця у двох кінцях. Коли людина винна і нашкодила якимось чином природі, то можна стягнути з неї штраф. Але є інший сценарій, коли людині пропонується за якісь пільги, скажімо так, за конкретні пільги зробити щось корисне для природи. Це запобіжна схема. Вона є більш прийнятною. Вона діє краще ніж адміністративний стяг.

В.Ш.: Я пропоную зараз зробити невеличку паузу у спілкуванні. Зовсім скоро дізнаємося що таке проект „Комплексного використання земель євразійських степів”. Всю інформацію, яка вас цікавить стосовно спільного проекту „Нашого радіо” та ЄС. Інтернеті – www.esua.info або www.nasheradio.ua. Залишайтеся разом з „Нашим радіо”.

В.Ш.: З вами ток-шоу „Європа в серцях українців”, створене у рамках спільного проекту Нашого радіо та Єврокомісією. У нас у гостях, нагадаю, Галина Поштаренко – інформаційний координатор проекту ЄС „Комплексного використання земель євразійських степів”. Сьогодні говоримо про охорону навколишнього середовища. В першій частині ток-шоу ми з‘ясували, що ЄС краще охороняє природу ніж ми це робимо в Україні. У другій частині поговоримо безпосередньо про проекти, які застосовує ЄС на теренах нашої держави. Але перш за все потрібно з‘ясувати чи Україна, як сусідка, має зобов‘язання перед ЄС покращувати та захищати власну екологію?

Г.П.: Обов‘язково.

В.Ш.: Яким чином?

Г.П.: По-перше, переймати європейський досвід в питаннях вирішення природоохоронних завдань, по-друге, у створенні своїх механізмів управління і раціонального використання земельних ресурсів. Ось саме це і є найголовнішим.

В.Ш.: А Україна виконує зараз свої зобов‘язання?

Г.П.: Вона не є ще членом ЄС, але намагається.

В.Ш.: Я пропоную дізнатися, які існують проекти ЄС стосовно захисту навколишнього середовища. Про це розповість наша довідка.

ДОВІДКА: Охорона навколишнього середовища – це справа міжнародна, вважають у Європейському Союзі. Особливо, коли мова йде про екологічні системи, спільні для багатьох країн. Тому Європейський союз фінансує програми та проекти, які допомагають покращити екологію нашої країни. «Співпраця щодо довкілля Чорного моря» - це проект, що фінансується ЄС і працює у країнах регіону Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії – Грузії, Молдові та Україні. Мета цього проекту – недопущення забруднення Чорного моря (як прямого, так і стоками річок), безпечне управління природними ресурсами та охорона біорізноманіття чорноморського басейну. Ще один екологічний проект Євросоюзу – це «Проект комплексного використання земель євразійських степів», який впроваджується на Луганщині та Одещині і має на меті збереження, відновлення і раціональне використання степових екосистем у цих регіонах. Адже на думку європейських експертів в Україні є багато родючої землі – степів. І потрібно навчитися керувати і ефективно їх використовувати. Це проект з бюджетом 2,5 млн. євро розрахований на 2 роки.

В.Ш.: Отже, пані Галино, ми з вами підійшли до проекти „Комплексного використання земель євразійських степів ”. Розкажіть нам трошки докладніше що це за проект.

Г.П.: Як помітно з назви, то проект не є суто екологічним. Це проект, який має великі амбіції і благородні задачі. Проект поєднує питання природоохоронної діяльності, питання економіки, соціальні питання та культурні. А ви були в степу?

В.Ш.: Якщо чесно, то ніколи.

Г.П.: А ви знаєте де є степи в Україні?

В.Ш.: Одеська область...

Г.П.: Степові ресурси, які в Україні представляє Одеська і Луганська область є унікальними не тільки тому що представляють різноманітний світ флори та фауни, вони є тими степами, яких вже немає і яких вже ніколи не буде в Європі. Це є такий унікальний скарб, яким треба пишатися, який потрібно не просто зберігати, а й відтворювати, його потрібно демонструвати та заробляти гроші. Фокусом діяльності проекту є степи у прив’язці до екології, економіки, приватного користування, так і на рівні комунального та державного землекористування.

В.Ш.: А що цей проект може дати звичайним українцям, наприклад, фермерам?

Г.П.: Людина, маючи велику ферму, десь у триста, п‘ятсот овець, може годувати худобу купуючи корма. Але є такий варіант, коли його ферма знаходиться десь у степовій зоні, а саме на ділянці, яка була деградована. Інвестуючи порівняно невеликі кошти у відновлення цього степу, в підтримку його кормової здатності, у поновлення його біорізноманіття, фермер економить значні кошти на тому, що його тварини мають змогу отримувати корм найвищої біологічної якості з цього ж степу. Він не витрачає кошті в на транспорт і продукція його екологічно чиста та має високу ціну, на яку є свій покупець.

В.Ш.: Тому можна сказати що цей проект покликаний не тільки покращити екологію, а й частково заощадити кошти тих людей, які безпосередньо беруть у ньому участь. Так?

Г.П.: Оптимізувати.

В.Ш.: Чи є вже перші результати цього проекту?

Г.П.: Результати можуть бути не тільки такими, які можна підрахувати, помацати. Ми найбільше оцінюємо результат наших партнерів, які згодилися з нами співпрацювати, у тому, що вони мають бажання рухатися далі і мають бажання рухатися у рамках тих рекомендацій та тих схем, які були спеціально розроблені нами для них. І це вже є найкращий результат. Звичайно ж є результат у вигляді економічних порівняльних аналізів, у вигляді рекомендацій, які дають конкретні практичні поради, методологію, наприклад, як потрібно організувати бізнес для людини в степовій території, якщо вона має бажання, але не знає як це зробити. Таких людей в Україні немало.

В.Ш.: Я пропоную в ток-шоу „Європа в серцях українців” дізнатися що відбувається в тих регіонах, де застосовується проект „Комплексного використання земель євразійських степів”. Розповість Марія Осіпова – координатор проекту в Одеській області.

М.О.: В рамках нашего проекта разрабатывается менеджмент-план. Это по сути дела, руководство к действию: как сохранить, как воссоздавать деградированные земли, если они имеются на этой территории. Что касается конкретных действий по проекту, то у нас в Тарутинской степи есть демонстрационные участки, где на площади 10 гектаров отрабатываются различное варианты, как управлять этой степью. Во-первых, вырабатываются рекомендации по нормам выпаса овец – сколько овец, на сколько гектаров (предельная загрузка) может быть. Рекомендации, как можно восстанавливать деградированные степи, которые сегодня имеются. Кроме того, в нашей степи заготавливали семенные материалы, которые могли использоваться для восстановления тех степей, которые сегодня деградированы.

В.Ш.: Пані Галино, що ще можна додати до слів?

Г.П.: Можна говорити про розвиток туризму в степових зонах. Одеська область відома, як курортна зона здебільшого. Насправді є дуже цікавий ресурс, як степ з винними погребами, ковильними рослинами і з кіньми. Ця інформація має свого клієнта і це підтверджують результати дослідження як наших так і іноземних експертів.

В.Ш.: А чи можна говорити про те, що зараз кількість туристів збільшилася?

Г.П.: Так не можна казати ще.

В.Ш.: Ще зарано?

Г.П.: А звідки він йде? Це поступово розвивається і буде розвиватися за умови якщо цінність степу, як природного ресурсу, буде донесена до свого потенційного споживача.

В.Ш.: Я насправді можу сказати, що Марія Осіпова – координатор проекту в Одеській області знає на власному досвіді яким чином цей проект розвиває туристичний напрямок в нашій країні. Будь-ласка.

М.О.: Мы планируем разработку новых экологических маршрутов, которые называются «По степям юга Бессарабии». Мы планируем в июле этого года уже запустить первый экологический маршрут: Одесса, затем Сарата (под Сартой есть корчма в болгарском стиле), а затем Тарутнский район. Это очень интересный объект: в степи по сути дела сегодня воссоздано село - молдавский домик, румынский, еврейский, русский, украинский и современный домик тоже. Это в степи. Там же есть корчма, где питание полностью из продуктов, что производятся здесь в степи. Очень красивые интересные винные подвалы, брынзоварня, очень интересный музей, мини зоопарк: фазанарий, пони, лошади. То есть очень большой комплекс развлекательных мероприятий для туристов

В.Ш.: Пані Галино, наскільки мені відомо, то проект розрахований на два роки. А що буде далі?

Г.П.: На два з половиною роки він розрахований. А далі - все в наших руках. Однією з умов, якщо ви знаєте, проектів ЄС є можливість його подальшого розвитку, за підтримки місцевих представників, за підтримки тих партнерів, яких було залучено під час його реалізації. І ми впевнені, що наші ідеї, наші рекомендації будуть знаходити своїх послідовників і після завершення проекту. Проект працює не тільки в Україні, а ще й і в Ростовській області, а також в Молдові. Якщо говорити про пасовища, їх регулювання, то у Молдові ці питання стоять дуже гостро. Там всі степи були з‘їдені вівцями, як би це смішно і не звучало. Людям просто потрібні поради як відновити степ, як підтримати його кормову здатність.

ВШ: Зараз я пропоную зробити невеличку паузу. За три хвилини поговорити про органічне землеробство. Всю інформацію, яка вас цікавить стосовно спільного проекту „Нашого радіо” та ЄС. Інтернеті – www.esua.info або www.nasheradio.ua. Залишайтеся разом з „Нашим радіо”.

ВШ: З вами ток-шоу „Європа в серцях українців”, створене у рамках спільного проекту Нашого радіо та Єврокомісією. У нас у гостях, нагадаю, Галина Поштаренко – інформаційний координатор проекту ЄС „Комплексного використання земель євразійських степів”. Сьогодні говоримо про охорону навколишнього середовища як в ЄС так і в Україні. Тож трошки детальніше, як і обіцяли, зупинимося на органічному землеробстві. Я пропоную визначити разом з вами що таке органічне сільське господарство, органічне землеробство. І ось саме про це докладніше розповість наша довідка.

ДОВІДКА: Органічне сільське господарство - виробнича система, що підтримує здоров'я ґрунтів, екосистем і людей. Його мета уникнути використання шкідливих ресурсів, що викликають несприятливі наслідки. Органічні продукти – це продукти, при виробництві яких:

- заборонено використовувати отрутохімікати, а також мінеральні добрива синтетичного походження, при цьому захист рослин здійснюється переважно препаратами натурального походження

- категорично заборонене використання генетично модифікованих організмів;

- не дозволяється застосовувати стимулятори росту.

Органічними можуть бути тільки ті продукти, що вироблені відповідно до затверджених правил (стандартів). При цьому органічна продукція належним чином маркується.

В.Ш.: З нашої довідки можна зробити висновок, що органічне землеробство та органічні продукти – екологічно чисті?

Г.П.: Так. В такому аспекті це правильно. Є певний продовольчий ажіотаж навколо визначення натуральності продукту, чистоти та екологічності. Є з цим певні проблеми коли виробники дуже часто спекулюють на тому, що люди дійсно не розбираються, що ж таке органічний продукт, що таке натуральний продукт і в чім їх відмінність.

В.Ш.: От їмо ми начебто звичайні продукти: огірки, помідори, які купуємо в супер-маркеті, на базарі. Нам від них нічого поганого немає, якщо їх помити, витерти все як треба. Чому ж тоді потрібно купувати саме продукти органічного землеробства?

Г.П.: Нам напевно нормально, а от нашому організму може бути дуже погано. Звичайно ж ніхто не змушує купувати продукти органічного виробництва, але в цих продуктах є певні переваги. Вони є більш здоровими, ніколи не викличуть алергію, бо вони не містять непотрібних хімічних елементів, які вони могли набрати з землі. Напевно ви помічали, що є продукти, які смачніші за інші. Так смакові властивості це також результат впливу, якщо додавалися якісь небезпечні хімічні речовини.

В.Ш.: Чому ми з вами повинні обирати саме органічні продукти розповість наша довідка.

ДОВІДКА: Чи завжди органічні продукти, є кращим вибором для нас? Агенції харчових стандартів, стверджує, що немає прямих доказів, того що органічні продукти більш безпечні або більш поживні ніж традиційно вирощені. І при цьому у магазинах органічна продукція дорожча на 10-40%. Виробники органічних продуктів запевняють, що не використовують під час їх вирощування: пестициди, добавки і антибіотики. А ряд досліджень підтвердив, що ці продукти мають більшу харчову цінність. Перш за все, споживати органічну продукцію потрібно  вагітним жінкам і дітям. Бо доведено, що поєднання пестицидів – так званий ефект коктейлю – може перешкодити розвитку дитини. І якщо в органічних товарах – їх не повинно бути, то в звичайних свіжих овочах та фруктах, що ми купуємо в магазинах і даємо немовлятам, майже в третині містяться пестицидні залишки.

В.Ш.: Пані Галино, а можна сказати, що органічні продукти – це вибір європейців, що в Європі всі перейшли на такі продукти, а в Україні все ще купують те, що купують?

Г.П.: Я б сказала, що це вибір свідомих європейців.

В.Ш.: Тобто є ті європейці, які вживають прості продукти, як і українці, які купують на базарах?

Г.П.: Безумовно.

В.Ш.: Чим тоді підкріплений свідомий вибір органічних продуктів європейцями?

Г.П.: Вибір свідомих європейців обумовлений їхньою свідомістю.

В.Ш.: В нашій довідці сказано, що підтвердження того, що органічні продукти більш безпечніші, немає, наче такі, як і звичайні. Чому тоді купують?

Г.П.: Якщо чесно, то я не згодна з цим твердженням, що нема підтвердження значної безпечності органічних продуктів на відміну. Якщо продукти не містять небезпечних речовин, то вони є безпечними. Авжеж це безпека життя. Якщо говорити про людину зі слов‘янських терен, а чи з Європи, то усвідомлення вартості життя у європейців більш свідоме і відповідно є залежність від того способу харчування, який ти обираєш. Свідома людина цінує своє життя і вона обирає здорові продукти.

В.Ш.: Ви казали, що маєте присадибну ділянку, а чи вирощуєте там помідори, огірки? А чи купуєте?

Г.П.: Ще ні, але збираюся.

В.Ш.: Тобто ви купуєте зараз ті ж продукти, що й решта українців, з неорганічного землеробства?

Г.П.: Переважно так. Ще я дуже страждаю від недостатньої поінформованості в магазинах про продукт: його походження, склад, а також те, де я можу придбати продукти органічного походження. Я знаю, що в Києві їх можна купити. Я знаю, що є люди, які так само готові платити більше, але отримувати за це більшу якість і кращий смак. Але питання поінформованості ще залишається.

ВШ: Ми пропонуємо вам з’ясувати яким чином розвивається органічне землеробство в європейських країнах. Розповість Михайло Капштик – виконавчий директор Всеукраїнської громадської організації „Асоціація агроекологів України”.

М.К.: Ті країни, що недавно вступили до Європейського Союзу – це і Польща, Словаччина, Латвія, Литва – вони дуже прогресують в цій галузі. Там спостерігається такий, можна назвати, органічний бум. Цьому сприяє якраз законодавче врегулювання галузі. Тому що це передбачає також надання великих дотацій, субсидій виробникам органічних продукції. Тому що це діяльність яка є сприятливою, корисною для всього суспільства. Оскільки органічні продукти це є продукти здорового харчування, більш якісні продукти. Одночасно виробництво цих продуктів сприяє вирішенню деяких і соціально економічних проблем в сільській місцевості, а також сприяє поліпшенню стану довкілля

В.Ш.: От пан Михайло сказав, що в Європі справжній органічний „бум”. А що потрібно зробити для того, щоб він з‘явився і в Україні, щоб більшість перейшла на продукти органічного землеробства?

Г.П.: Перш за все потрібно розуміти, що таке органічне господарство, а в цьому потрібна підтримка держави щодо поінформованості населення щодо органічного способу господарювання, інформованості на рівні навчальних закладів. Цьому теж потрібно приділяти увагу, бо через п‘ять-десять років школярі, наприклад, стануть здоровими, повноцінними людьми і це вже буде їх вибір.

В.Ш.: А от ви яким би чином інформували населення стосовно органічного землеробства, якісь буклети, акції, яким чином?

Г.П.: Доки в сенс є можливість на цій посаді це робити, я це роблю. Але надалі, напевно, своїм прикладом. Я вже говорила, що я маю таку мрію, сподіваюся, що вона колись здійсниться. Це типово для українців, це як традиція, бо багато хто раніш на присадибних ділянках вирощували для себе якусь цибульку, огірочки. І, доречи, пишалися тим, що не додають туди жодних речовин. Ще потрібно розуміти, що органічне землеробство не існує само по собі, як продукт, який ви виростили і продали, а чи з‘їли. Це система взаємодій на рівні ґрунтів, продуктів, навколишнього середовища, на рівні тих рослин, що навколо вашої присадибної ділянки. Коли ви займаєтесь органічним землеробством, то маєте розуміти, що від цього стає краще природі.

В.Ш.: В ток-шоу „Європа в серцях українців” дізнаємося яким чином розвивається законодавча сфера стосовно органічного землеробства в Україні. Розповість Михайло Капштик – виконавчий директор Всеукраїнської громадської організації „Асоціація агроекологів України”.

М.К.: В Україні розроблено доволі досконалий проект Закону про органічне виробництво, який врегулює ці всі стосунки в цій сфері. Від імені Міністерства аграрної політики та Уряду України проходить узгодження з іншими міністерствами та відомствами. В законопроекті є перелік загальних можливих засобів фінансового стимулювання виробників такої продукції і переробних підприємств. В тому числі там можливі дотації і на один гектар площі, як це прийнято в ЄС, можливо відшкодування вартості послуги сертифікації, тому що ці послуги платні, ну і можливо інші засоби стимулювання. Цей проект Закону все-таки тепер уже стоїть на порядку денному кабінету міністрів

В.Ш.: Пані Галино, найближчим часом можемо очікувати, що в законодавчому аспекті органічне землеробство буде розвиватися?

Г.П.: Я не можу вам цього обіцяти, але дуже хочу в це вірити.

В.Ш.: Але прогнози можна робити оптимістичні. Як в Європі споживач може дізнатися, що та чи інша продукція є органічного землеробства?

Г.П.: В Європі діють стандарти щодо маркування продуктів. І воно є уніфікованим та стандартним, але цього, нажаль, не можемо сказати про Україну.

В.Ш.: Але чітко можна розрізнити?

Г.П.: Якби я не знала яким має бути маркування, то не помилилася б при виборі продуктів на поличці.

В.Ш.: Якщо Україна активно розвиватиме органічне землеробство, то можна сказати, що це ще один крок до європейської інтеграції?

Г.П.: Думаю, що так. А ви зі мною не згодні?

В.Ш.: Я у вас цікавлюся. Ви ж експерт стосовно цього запитання?

Г.П.: Можна рахувати кроки, а можна просто робити справу.

В.Ш.: Я можу сказати, що з вами цілком погоджується Михайло Кап штик – виконавчий директор Всеукраїнської громадської організації „Асоціація агроекологів України”. Пропоную послухати його думку.

М.К.: Це міг би бути один з таких торгових трендів для експорту продуктів. Це також вписується в ті зобов’язання, які взяла на себе Україна, вступаючи в СОТ, оскільки згідно цих вимог, дотації надаються переважно в рамках зеленої скриньки, тобто таких засобів які сприяють освіті, наданню дорадчих послуг чи виробництву органічної продукції. Хоча в деклараціях говориться про підтримку таких екологічних напрямків, екологізації сільськогосподарського виробництва, але мало що робиться реально

В.Ш.: Пані Галино, а от що ми з вами, окрім того, що займатися органічним землеробством, можемо зробити аби прискорити процес переходу нашої країни на органічну продукцію?

Г.П.: Споживати її, купувати.

В.Ш.: Наприклад, я киянин і не знаю де можна придбати органічні продукти, то десь можна знайти таку інформацію, якісь тематичні інформаційні сайти є?

Г.П.: Молодим людям з Інтернетом авжеж легше. Таку інформацію можна знайти там, вона є. От питання тільки на скільки вона є зручною у користуванні. Якщо вона не в форматі веб-сайту. Якщо людина хоче купувати таку продукцію, то вона мусить інформацію отримувати на місці купівлі. Нажаль, таких місць у нас дуже мало. Їх можна перерахувати на пальцях.

В.Ш.: Пані Галино, я пропоную підсумувати нашу годинну розмову. Ми бачимо, що людство та технології стрімко розвиваються, а чи можна за такого темпу розвитку зберегти нормальну екологічну ситуацію не тільки в Україні, а й у всьому світі.

Г.П.: Мені хочеться бути оптимістом. Я вірю що це можливо. Філософія нашого вживання буде залежати від того, наскільки ми зможемо збалансувати кількість того, що ми маємо, з кількістю того, що ми споживаємо.

В.Ш.: Пані Галино, дуже дякую за те, що ви були сьогодні разом з нами. Ще раз з величезним задоволенням привітаю з Днем навколишнього середовища, яке ми буквально п‘ятого червня святкували. Побажаю вам професійних успіхів. І нагадаю, що у нас в гостях була Галина Поштаренко – інформаційний координатор проекту ЄС „Комплексного використання земель євразійських степів”. Всю інформацію, яка вас цікавить стосовно спільного проекту „Нашого радіо” та ЄС. Інтернеті – www.esua.info або www.nasheradio.ua. Мене звуть ВОЛОДИМИР ШЕВЧЕНКО. Залишайтеся разом з „Нашим радіо”.{jcomments on}